Блог: Повернути майбутнє: місія здійсненна. Як закладам вищої освіти повернути студентів

За офіційними даними ООН, станом на 15 жовтня 2024 року кількість біженців з України з початку повномасштабного вторгнення сягнула 6 млн 750 тисяч осіб. З них майже 6,2 млн знайшли собі притулок у Європі. Кількість тих, хто знайшов собі притулок у російській федерації або в республіці білорусь точно визначити складно, але точно йдеться ще про сотні тисяч наших співгромадян. З урахуванням того, що навіть за оптимістичними підрахунками, напередодні вторгнення в Україні проживало близько 37 млн осіб, виходить, що за кордоном опинився кожен п’ятий українець/українка. Наразі  неможливо точно сказати, скільки з них – діти та молодь, але точно йдеться про сотні тисяч, навіть мільйони… Отже, наразі перед нами стоїть важливе питання, як нам повернути дітей та молодь – наше майбутнє?

Мовою цифр

В березні 2024 року Центр економічних стратегій (ЦЕС) опублікував результати дослідження «УКРАЇНСЬКІ БІЖЕНЦІ. МАЙБУТНЄ ЗА КОРДОНОМ ТА ПЛАНИ НА ПОВЕРНЕННЯ». Були опитані українські біженці, які перебувають за кордоном, використовувалися дані з відкритих джерел та дані, отримані із запитів на публічну інформацію. Одразу зауважу, що дані ЦЕС відрізняються від офіційних даних ООН. За розрахунками Центру, станом на кінець січня за кордоном через війну перебувало 4,9 млн українців. Отже, різниця становить 1,8 млн осіб. Втім, будемо опиратися на репрезентативні дані ЦЕС, оскільки нас цікавить саме категорія студентів.

Адже з усієї кількості біженців – 9% становили саме студенти.

Це означає, що за кордоном перебуває близько 450 тисяч українських студентів. Ця кількість корелюється з даними Cedos за 2022 рік про те, що 665 тисяч студентів та учнів шкіл (16% від загальної кількості) виїхали закордон.

Що стосується географічного розподілу, то станом на січень 2024 року, найбільшу кількість студентів експерти ЦЕС зафіксували у Німеччині (42%) та у Франції (17%).

Дані, що наводить ЦЕС, свідчать про те, що студенти є найменш вмотивовані до повернення в Україну. Мова, перш за все, про тих студентів, які вже вступили в європейські заклади вищої освіти. 57% з них не планують повертатися на батьківщину. І це досить очікувано, оскільки молода генерація швидше, у порівнянні з іншими групами, адаптується в нових реаліях та вибудовує нові суспільні зв’язки.

Ще одним важливим фактором, що впливає на рішення не повертатися до України, є інтеграція до ринку праці. Це стосується і студентів, більшість яких схильна до того, щоб по можливості заробляти та, хоча б частково, бути фінансово незалежними від батьків. При цьому рівень зарплат українських біженців зростає та вже перевищує рівень заробітку, який вони мали в Україні. За даними дослідження, більшість наших співгромадян за кордоном повідомляє, що заробляє більше, ніж до повномасштабного вторгнення.

В перспективі рівень доходів стане головним фактором (разом із безпековим) при прийнятті рішення про можливе повернення в Україну.

Невтішний висновок: Студенти-біженці адаптуються до нових реалій, зміцнюють соціальні зв’язки, інтегруються в ринок праці і майже 2/3 з них не виявляють бажання повертатися в Україну.

Тепер кілька цифр про те, що відбувається з вищою освітою в Україні.

В квітні-червні 2024 року Державна служба якості освіти України провела Моніторингове дослідження базових аспектів організації освітнього процесу (якості, безпеки та ресурсів) в закладах фахової передвищої та вищої освіти в умовах воєнного стану. Його мета – вивчення питання адаптації освітнього процесу до запитів та потреб в умовах війни. У дослідженні взяли участь 543 заклади освіти в декількох макрорегіонах (захід, північ, центр, південь, схід) та м. Києві, за виключенням АР Крим. З загальної кількості установ 250 становили заклади вищої освіти (ЗВО), а 293 – заклади фахової передвищої освіти (ЗФПО). Було опитано 58692 здобувачів освіти (29064 фахових молодших бакалаврів, 23 686 бакалаврів, 5165 магістрів та 777 аспірантів) та 16114 викладачів (6639 педагогічних працівників ЗФПО та 9475 науково-педагогічних працівників ЗВО). Колеги провели титанічну роботу в надскладних умовах і я, користуючись нагодою, хочу їм за це подякувати. Тепер до результатів.

Переважна більшість опитаних не змінювали свого місця проживання від початку війни (67,8 %) здобувачів освіти та 75,8 % викладачів. Статус ВПО мають 8,7 % опитаних педагогічних працівників та 12,3% здобувачів. За кордоном, за результатами опитування,  перебувають 6,5 % здобувачів освіти (також спостерігаємо суттєву різницю з попередніми дослідженнями) та 3,2% педагогічних та науково-педагогічних працівників.

З огляду на останні показники, автори звіту роблять висновок, аналогічний моєму попередньому: «Рівень залученості респондентів за показником місця їхнього перебування (зокрема, тих, хто перебуває поза межами країни) залишався стабільним протягом двох років. Така ситуація, на нашу думку, може вказувати на бажання закордонних респондентів залишатися у більш безпечному середовищі та мати прогнозований доступ до освітніх та технологічних ресурсів, що є закономірним в умовах війни». Оптимізму додає лише той факт, що «ті учасники освітнього процесу, які залишаються за кордоном, успішно продовжують навчання в українських закладах освіти в дистанційному форматі, що дозволяє їм зберігати зв’язок з українською освітньою системою та уникати перерв у навчанні».

Втім, це сьогодні вони студенти, які перебувають за кордоном. Завтра на них чекає «доросле життя» – насамперед, працевлаштування. І більшість з них схиляється до думки, що  будувати свою кар’єру на даному етапі безпечніше та перспективніше саме за кордоном.

Зрозуміло, що такий відтік молоді та кваліфікованих освітніх кадрів в Україні вже негативно відобразився і так само відобразиться на нашому освітньому та науковому потенціалі. Це, врешті-решт призведе до негативних наслідків в економіці. 

На превеликий жаль, такі реалії сьогодення. Але впадати у відчай не варто. Наше завдання – зробити все можливе і неможливе для того, аби українська молодь, студентство повернулися на батьківщину.

Як закладам вищої освіти повернути студентів в Україну?

Створення умов для повернення студентів – ключове завдання для освітян, зважаючи на нинішні виклики, що постали перед країною внаслідок російської агресії.

Руйнування та пошкодження

З початку повномасштабної агресії постраждали 3798 закладів освіти, з яких 365 зруйновано повністю. Такі цифри озвучив омбудсмен Дмитро Лубінець два місяці тому, на початку вересня. Наразі важко сказати, скільки закладів вищої освіти в тій чи іншій мірі постраждали від обстрілів та бомбардувань, але ще влітку минулого року говорили про 45 повністю зруйнованих ЗВО. Найбільше – в Миколаївській області. Ще 61 ЗВО зазнали пошкоджень  внаслідок обстрілів. Зрозуміло, що на сьогодні таких закладів значно більше.

Відбудова та будівництво нових закладів вищої освіти – в пріоритеті. Маємо вже сьогодні розробити чітку стратегію відновлення побудовану за принципом «Build back better», тобто «відбудувати краще, ніж було». Наші заклади освіти мають технологічно відповідати вимогам часу, бути релевантними та забезпеченими сучасними бомбосховищами та укриттями.

Фізична безпека студентів та викладачів

Безпека студентів – найголовніший та найважливіший чинник та передумова для повернення значної кількості студентів в Україну. Студенти мають відчувати себе захищеними та впевненими у тому, що з ними нічого не трапиться. Для цього кожен ЗВО повинен покращувати умови в існуючих бомбосховищах та поступово збільшувати їх кількість – будувати нові, якісні та сучасні. Також вважаю за потрібне облаштувати найближчі до ЗВО зупинки громадського транспорту у відповідності до державних будівельних норм щодо цивільного захисту. Це дозволить захистити не лише студентів, але й містян, яких повітряна тривога застала на вулиці.

В Навчально-науковому інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, де я працюю на кафедрі порівняльного і європейського права, організація навчального процесу під час повітряних тривог здійснюється з урахуванням пріоритету безпеки студентів та викладачів. Навчальний заклад обладнаний укриттям, яке може вмістити до 1000 осіб та має 4 виходи на вулицю з різних боків будівлі, що забезпечує швидку та безпечну евакуацію у разі необхідності.

Однак, на практиці в деяких ЗВО трапляються випадки коли під час повітряних тривог коли правил безпеки не дотримуються, хоча формально всі учасники освітнього процесу мають перебувати в укритті. Це пов’язано з об’єктивними складнощами проведення повноцінних занять в умовах укриття: значна кількість людей в обмеженому просторі створює підвищений рівень шуму, відсутність належно обладнаних навчальних місць та відповідного технічного оснащення ускладнює процес викладання. Студенти та викладачі змушені розміщуватися в спільному просторі, що не завжди сприяє ефективному проведенню занять різних груп та курсів.

Це дійсно є проблемою, оскільки забезпечення належної якості освітнього процесу в таких умовах інколи викликає труднощі.

Втім, на противагу наявними проблемам, ЗВО мають прагнути максимально адаптуватися до умов, що склалися, зберігаючи головний пріоритет — безпеку студентів та викладачів, водночас намагаючись забезпечити безперервність навчання навіть у найскладніших обставинах.

Якість освіти

Українська освіта має бути на рівні провідних вищих навчальних закладах світу.  Ми маємо осучаснити освітні програми, максимально діджиталізувати освітній процес, перебудувати його так, аби він забезпечував максимальну комунікацію зі студентами. Цікаві тематичні та практичні заходи, співпраця з майбутніми роботодавцями, стажування студентів з можливістю працевлаштування (під час навчання або в майбутньому) – ці та інші дії повинні максимально підвищити якість освітнього процесу.

Наприклад, в Навчально-науковому інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка проводяться майстер-класи від провідних фахівців у сфері міжнародних відносин, дипломатів, експертів з міжнародного права та економіки. Також організовуються міжнародні конференції на актуальні теми в сфері міжнародних відносин та міжнародного права. Ще одним важливим елементом для студентів є мовні клуби та дебатні турніри, які допомагають студентам вдосконалювати свої комунікативні навички та критичне мислення.

Стимулювання

Цього року Уряд розробив та подав на розгляд Верховної Ради України законопроект №10399 «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам». Документ був ухвалений в першому читанні ще в березні і зараз чекає на повторне. Він передбачає зміну механізму формування державного замовлення. Держава оплачуватиме частину витрат на підготовку фахівців в таких галузях, як безпека, оборона, медицина, педагогіка та інші. Для тих, хто навчається не на «бюджеті» держава навіть зможе забезпечити робоче місце – після того як студент пройде половину навчання, він зможе підписати відповідний контракт. Що стосується «контрактників», то для них передбачені освітні гранти. Все залежить від їх успішності – сума гранту за результатами ЗНО або мультипредметного тесту. В Міністерстві освіти зазначають, що сума гранту може становити від 15 до 50 тис грн. Про цей законопроєкт я надам окремий коментар найближчим часом.

Комфортне середовище

Процес навчання має бути комфортним. І тут йдеться не лише про лекції, а й про суміжну інфраструктуру. Наприклад, кампанія «Повернись в бібліотеку», яка передбачає повну реновацію бібліотек, створення сучасного простору зі зручними зонами для підготовки до семінарів та зонами відпочинку. Простором, в якому хочеться просто комфортно провести час, спілкуючись з іншими студентами, наприклад, за філіжанкою кави. І тут не лише про спілкування, а й про працевлаштування, адже студенти могли б і заробляти, використовуючи сучасні вендингові апарати. Все це цілком реально і процес можливо налагодити через співпрацю з українськими та міжнародними компаніями, які працюють в нашій країні, з юридичними фірмами, з великими бізнес корпораціями, які раді були б отримати відповідний доступ до head hunting.

Якщо ці та інші ініціативи вдасться реалізувати, то українські ЗВО зможуть стати таким собі «магнітом» для студентів. В тому числі тих, хто виїхав за кордон, а також для тих абітурієнтів, які найближчими роками захочуть здобути вищу освіту. До речі, в цьому контексті нам дуже важливо максимально спростити процедуру вступу українських школярів, які навчалися в іноземних школах до українських ЗВО. Необхідно спростити процес визнання документів про загальну середню освіту країн Європейського Союзу. Також варто передбачити для таких абітурієнтів можливість вступу на бюджет з отриманням стипендії, яку, до речі, також необхідно буде збільшувати.

Якість освіти, безпека, комфорт та реальні перспективи кар’єрного зростання – ось фундамент, на якому має будуватися сучасна українська вища освіта. На жаль, поки що навіть наші провідні університети посідають місце лише в сьомій-восьмій сотні в світових рейтингах. Однією з причин такого становища є консервативна політика самих закладів та надлишкова бюрократія.        

Висновок

Створення умов для повернення студентів до українських закладів освіти є ключовим завданням, зважаючи на нинішні виклики, що постали перед країною внаслідок російської агресії.

Піднесення престижу української вищої освіти – це спільна місія адміністрації університетів, науковців та викладачів, а також держави в особі Міністерства освіти і науки та Міністерства цифрової трансформації України. Для досягнення цієї мети необхідно створити потужний інституційний механізм, який об’єднає зусилля всіх учасників освітнього процесу. Створення спеціалізованого департаменту при Міністерстві освіти та науки, що працюватиме у тісній співпраці з університетами, а в самих ЗВО окремої посади заступника директора або проректора щодо координації діяльності з іншими ЗВО та органами державної влади та місцевого самоврядування, стане вирішальним кроком на шляху до систематичного підвищення рейтингу наших закладів вищої освіти. Адже саме університети, як лідери освітнього процесу, повинні бути зацікавлені у підвищенні своєї конкурентоспроможності та залученні кращих студентів та науковців. Цей департамент стане мозковим центром, що розроблятиме стратегію розвитку, чим забезпечуватиме координацію дій та сприятиме створенню прозорої та відкритої системи оцінювання.

Реальність така, що для багатьох українців за кордоном ситуація в Україні виглядає значно гіршою через призму соціальних мереж, що суттєво ускладнює бажання повертатися. Тому важливо, по-перше, підтримувати зв’язок із молоддю, яка знаходиться за межами України. В цьому питанні важливу роль має відігравати Міністерство закордонних справ, яке завдяки діяльності посольств та консульств може реалізовувати спільні програми з Міністерством освіти та науки та з окремими ЗВО, відіграючи більш активну роль ніж сьогодні. Основною метою таких активностей має стати повернення абітурієнтів та студентів, які за часи війни опинилися за кордоном. І, звичайно, сама держава повинна працювати над удосконаленням умов та процесу навчання для заохочення студентів до повернення в Україну.

Опубліковано у виданні «Інтерфакс-Україна»